Перші березневі дні на нашій землі пов’язані з іменем Тараса Григоровича Шевченка, його славою, його духом, його мудрістю, його любов’ю до України.  Щороку в нашій школі відзначають  день народження Кобзаря.
    Ми знаємо, що Шевченко прожив лише 47 років.  24 з них провів у кріпацькому рабстві, 10 років - у тюрмах та на засланні, решту майже постійно знаходився під недремним жандармським оком, воював із нестатками і нуждою та самотністю, помирав у казенній комірчині, не здійснивши навіть природної людської мрії про сімейний затишок у власному куточку. Але палке серце поета не раз наповнювалось великим вогнем любові. Без неї життя Шевченка було б зовсім тяжким. 

    Незважаючи на особисті невдачі, вірші Тараса Григоровича завжди  мали особливе звучання. Поезії з "Кобзаря" - це справжні пісні. Мелодичні, співучі, вони одразу знайшли дорогу до серця простих людей. На заході за допомогою комп’ютера, демонструвалися музичні кліпи та пісні на вірші Тараса Григоровича Шевченка у виконання сучасних співаків. 
    Але не менш багата і цікава творчість Шевченка - художника. Природа щедро наділила поета великим талантом. Мистецька спадщина Шевченка нараховує близько 1200 робіт.  Окремі роботи Шевченка переглянули присутні під час останньої сторінки усного журналу, яка називалася «Шевченко – художник». 
    Творчість Тараса Шевченка  давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу. Шевченко - це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть, у чому черпають сили і надії. 

  
У глибини майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі. І серед цих заповітів перший і останній:
    Свою Україну любіть,
    Любіть її ... 
    Во врем'я люте,
    В останню тяжкую минуту
    За неї господа моліть.